ІСТОРІЯ ШКОЛИ

_____________________________________________________________________

Наукова робота ЧЗШ № 1 "ІСТОРІЯ ЧЕРВОНОГРАДСЬКОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ I-III СТУПЕНІВ №1 КРІЗЬ ПРИЗМУ ЧАСУ (1951-1965 РР.)"


______________________________________________________________________

Колишнє приміщення школи

/Files/images/prum1.jpg

А це нове приміщення школи

/Files/images/prum2.jpg

ШКОЛА № 1 - РОВЕСНИЦЯ МІСТА

21 листопада 1951 року в Кристинополі, який згідно нової угоди між СРСР та Польщею тільки що повернувся до складу України і був переіменований в Червоноград на честь древньоруського міста Червен-град, що знаходилось колись на північ від Белза, була відкрита перша вмісті середня школа робітничої молоді № 1 в приміщення монастиря отців Василіан. У 1951-1952 н. р. нараховувалось 20 вчителів і 398 учнів. Важко було формувати класи. Вони були різні – від 20 до 45 учнів, залежно від того, скільки було дітей. Траплялось, що в одному класі сиділи діти різного віку, бо доля усіх складалась по-різному. Хтось був місцевий та не ходив до школи через війну і розруху, багато дітей приїхали з батьками з Східної України, інші переселилися з Польщі. Найважчим завданням вчителя тих далеких часів була ліквідація неписьменності. В школі навіть були 30-річніучні, які не вміли ні читати, ні писати. За кожним вчителем закріплювали кілька будинків старого міста, і після уроків вечорами педагоги після роботи ходили і навчали грамоти літніх людей. В ці роки очолював школу Володимир Васильович Сагура – вчитель історії, хороший організатор, добрий і вимогливий наставник молодих педагогів, талановитий методист. З кожним він проводив довгі співбесіди, давав консультації, вчив, як спланувати навчальний матеріал, скласти конспект уроку, написати виховний план. Відділ освіти тоді був в Белзі, в центрі Забузького району. Відмічалось велике бажання дітей навчатися. Не було ніяких проблем з дисципліною, діти обожнювали школу, любили вчителів. Слід відмітити, що надійним помічником і творчим педагогом був завуч Олександр Михайлович Коробкін – вчитель географії, ентузіаст туристичних походів і поїздок, який запалив багатьох школярів бажанням пізнавати рідний край. Кількість учнів школі дуже стрімко зростала, адже місто росло, почали будуватись шахти, звідусюди приїжджали гірники, будівельники, працівники транспорту, лікарі. В 1956 році школа частково перейшла в історичну будівлю палаці Потоцьких, де було обладнано 18 кабінетів фізики, хімії, біології, історії, української та російської мови. З 1956 по 1958 рік школу очолив Михайло Васильович Васьків, а з 1958 року по 1959 рік – Степан Іванович Кінах, який пізніше очолив освіту міста Червонограда. В ці роки в школі був створений кінотеатр, де демонстрували художні і документальні фільми. навчання було шестиденним, а в неділю вчителі і учні ставили вистави. На одній із них був присутній Михайло Сергійович Хрущов, який в 1956 році відвідав місто Червоноград і нашу школу. Було обладнано шкільний радіовузол, виходила радіогазета, в якій висвітлювалося як життя школи, так і міста. Ініціатором цього всього був Д. В. Горішній. Завдяки ньому в Червонограді березні 1956 р. було здійснено постановку п’єси Івана Карпенка-Карого “Мартин Боруля”, де брали участь вчителі і діти спільно. З цього часу вважається, що прокинулась від сплячки культура міста. Був створений дорослий драмгурток, де поставили п’єсу “Безталанна”. Отже, вогонь Мельпомени запалили в місті учні школи №1. Уроки праці учні проводили на земельній ділянці 2 гектари, що належала школі. На ній орали,сіяли, збирали урожай, косили траву.,В школі була пара коней, на яких директор їздив на нараду в Белз. В той час в школі працювали фанати своєї справи Софія Павлівна Остапик, Любов Григорівна Плавко-Лобич, Броніслава Вікторівна Іщенко, Олена Дмитрівна Козлова, Ольга Андріївна Рабець, Андрій Йосипович Вінницький, Михайло Іванович Браславський, Лідія Йосипівна Брижань-Мазуренко, Петро Григорович Мендус. Швидко зростало місто. Почали забудовуватись сучасна вулиця Перемоги. Відповідно збільшувалась кількість учнів. Влада вирішила збудувати типове приміщення серед нових новобудов по вулиці Галана, 19. З 1960 о 19611 рік йшла будова і 1 вересня 1961 року весела гамірна сім’я учнів зустріла перший дзвоник в новому приміщенні. Галина Іванівна Петренко – саме вона відповідала за будівництво нової школи – пропрацювали директором4 роки. В школі при типовій наповнюваності 960 учнів навчалося 1600, у дві повних зміни директор і незмінний заступник Олександр Михайлович Коробкін зі своїми сім’ями проживали в школі, де зараз знаходиться харчоблок. Для них школа стала рідною домівкою і місцем праці.
Кiлькiсть переглядiв: 265
Демонстраційний сайт загальноосвітньої школи

Дата останньої зміни 22 Червня 2018

Фотогалерея